Де ти, любове моя непевна?
Кому даруєш квіти своєї душі.
З ким у тебе розмова душевна
І чи прийдеш коли до мене ти?
Чи зустріну в обіймах світанок
І знайду вічне щастя в очах.
Розчинюсь у мережці фіранок,
Забриню зорепадом в ночах.
Чи відчую я ніжність слів,
Що так тихо шепоче річка?
Де незліченне багатство днів
Зв'язала до купки золота стрічка.
Де ти, любове моя блаженна?
В чиїх руках квіти твоїх почуттів.
Будь завжди безіменна,
Даруй світло незриме - потік відчуттів!