Зітхнула осінь, зкинула із плеч багряне покривало,
та й сонечко тепер не встає рано.
Дощику частий гість непроханий,
та й душа моя, як той птах сполоханий,
боюся холодних осінніх дощів.
Господу помолімося за щедрі осінні дари,
хлібу поклонімося на своєму життєвому Путі.
Природу шануймо, як наречену,
бо вона щастя Вітчизні несе.
Вітчудження мови рідної бійтися,
не цурайтеся пращурів своїх,
їх соромитися – великий гріх,
молімося за них.
