Луцьк йшов до сну…
Сичі збирались в парку…
На заході червона пелена…
Вечірні промені ховалися по шпарках,
Ніч потихеньку вечір поглина.
Запахло сіно…
Засвітились роси…
На заході ще жевріли вогні…
І линули по парку відголоси,
І зорі мерехтіли ввишині.
Серпом вузеньким
Місяць піднімався,
Почувся перший тьохкіт солов’я,
Вечір хмарками мовчки надувався
І вітру дунула легесенька струя…
Луцьк йшов до сну…
Закохані у парку…
Зібралися послухати красу…
Чисте повітря, як любові чарку,
Пив пізній вечір і збирав росу.
Хмарками вечір мовчки і повітря чисте - так пісенніше читається.НЕ пощастило мені побувати в Луцьку, але Ваші вірші малюють живі картини і здається, що я колись була в Вашому місті. Гарно, п.Віталій.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00