Не поспішай, залишся… ще хоча б на мить.
Хай стане довшим наш з тобою перший ранок.
Після хмільноі ночі тіло все, немов дзвенить.
Я приготую кави... пару філіжанок.
Нехай знайомі ми, лиш декілька годин,
А відчуття таке, немов би цілу вічність.
Нема образ, обіцянок, провин,
Є, лиш цілунків та обійм пянких магічність.
Є, лише поглядів безмежна глибина,
Долонь та тіл гаряче поєднання.
Є в світі зараз лише я, й усміхнена вона.
І цей світ, лиш для нашого бажання.
Не торопись, смакуй все сладкие мгновенья,
И пей вино из страсти по чуть - чуть,
Познай весь философский камень преткновенья,
И наслаждение тел, в котором суть
ЛЮБОВЬ – священная свеча -
В подсвечнике из золотой оправы.
Своим огнем сердца леча,
Не ищет выгоды и славы.
От фитилька тепло идет,
И меда аромат пьянящий.
Душа другой Душе поет
О счастье в тишине звенящей.
Звучит мелодия вокруг,
Пока Любовь все согревает.
И в небе облетая круг,
Голубка над огнем летает.