Були найщасливішими на світі,
Любились,наче пара голубів,
Але так сталось,хтось узяв й розсипав
Та й поміж ними ягоди журби.
Біда прийшла у дім,за нею друга,
Сльози та відчай,важкість на душі,
Усмішка зникла,а з"явилась туга,
Здавалось,що земля втече з-під ніг.
І як цю чорну смугу подолати?
Чи стане їм терпіння,духу й сил,
Щоб вистояти,щоби не зламатись
І не розчаруватись у житті.
Одні підтримували,інші ж насміхались,
Хтось співчував їх горю,хтось радів.
Вони ж тільки Всевишнього благали,
Щоб дочекатись ще і світлих днів.
І час настав для них благословенний,
Радість прийшла і десь подівся гнів.
То ж не кляли,простили ворогів,
А щастя знов запанувало в серці.
