Чашечка чаю - підніметься настрій.
Осені вечір заглянув в вікно.
Дивно: на грядці красуються айстри.
Осінню ткане, цвіте полотно.
Вітер притих, ледве - ледве дрімає.
Мряка холодна трокнулася скла.
Тиша навколишній світ обіймає.
Бережно кута дерева імла.
В чому знайти для душі тут спасіння?
Чим же заїсти гіркі ці думки?
Тихе відчула дерев шепотіння.
Ніби торкнувсь хтось моєї руки.
Що це міраж, а чи просто здалося?
Струм електричний по тілу пройшов...
Радість і смуток в одне все сплелося.
Думки до тебе летять стрімголов...
Чашечка чаю, із терну варення.
(Солодко й гірко у серці мені ).
Ось і приходить повільно смирення...
Тихо, ні звуку в чуттів глушині.
Це вам так здалося! По-моєму все йде тихо і спокійно.. Ритм правильний, не збивається...
Приємного вам читання! З насолодою! Заходьте ще!
А ваш вірш читала.. Гарно.. Сподобався.. Я там вам написала..
красиво і задушевно навіяли, Надю, затишок віршем чаюванням з варенням у холодну пору
А солодке чи гірке варення із терну насправді? - не приходилося коштувати...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за увагу! Зараз терен уже солодкий, то й варення з цукром буде солодке...