Залиш собі крихти
своєї скупої любові
ними ітак не наситишся,
та все ж залишишся на все
в молекулах моєї крові
колись було і вже неправда,
ми все таки з тобою злилися,
у океанах, бірюзових водах,
в очах і поглядах бездонних,
про це я вже писала,
що ти у моїх кодах,
пора вже спати - ніч,
та ще чомусь не сонна...
Залишки залежності болючої
струсити попилом з плеча
чи ти мене, чи я себе сама замучила,
знайшла в собі, чи в тобі палачА?
