Я вириваю серце
і пливу за течіэю.
Я не в силах боротись
щоб бути твоэю.
Ніколи Київ не пригорне нас ночами,
Пожовкли каштани, що квітли між нами.
Нема в мене серця. Лиш холод із вуст.
Душа іще б'эться. Здоровий ще глузд.
Та голос грубіэ, вже нервів нема.
І в серці без тебе назавжди зима.