Навпомацки читаючи рядки,
торкаюсь пучками тремтячих пальців,
насліпо відчуваю, - десь тут ти,
і сто причин хитається на шальці -
йти в лабіринт за плетивом чуттів
в заломленому світлі дивосвіту,
поміж життям і снами - сто мостів,
збудованих на палях алфавіту.
Тепліють пальці і в зап’ястях щось
пульсує дивно, гупає уроче,
долаю лабіринт і бачу – ось,-
цей викровлений світ таки пророчий.