На пагорбах зелених табуни,
Здувають ніздрями наліт із днів вони.
В затоку синюю, гойдаючись, згори
Грив вороних упали кольори.
Трепіт голів над тихою водою зліг,
Вуздечкою зі срібла місяць ловить їх.
Лякливо хропучи на свою ж тінь,
День новий марять поміж сновидінь.
Весняний день дзвенить над кінським вухом
З привітним побажанням першим мухам.
Ось вухами вже клапають у лузі,
Брикаються в вечірньому упрузі.
Разючішає дзвін, прилип що до копит,
В повітрі потопає, висне між рокит.
Як тільки хвиля ринеться до зір -
Водою попелястий мух узір.
Погасло сонце. Тихо на лужку.
Пастух заводить пісню на ріжку.
Втупивши чола, слухає табун,
Що їм співа провісник гамаюн.
Луна, ковзнувши жваво їх губами,
Розносить думи їх незнаними лугами.
Люблю твій день і темінь ночі я,
Тобі, вітчизно, пісня ця моя.
Текст оригіналу
