"Одну не називають зовсім, скоріш за все не знають її ім'я, Вона не відома, і не бувала з небом у френді, Ти ще створиш із неї леді"
автор: Ваньоха Р. "Д."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579489
Небо, колись я створю собі книгу,
Собі із твоїх віршів.
Бо кожне із твоїх речень я додаю у обране,
Бо кожен рядок із твоїх віршів надзвичайно незвичний,
Колись я створю собі твою книжку. Просту, нефабричну.
Бо у твоєму просторі такі глибокі шухляди,
Тунелі, в яких не стоятимеш осторонь,
Які ніде не сховати, коли рухаються потяги,
Під силою почуттів армади.
Небо, колись я створю собі книжку, повну-повнісіньку віршів
Твоїх.
Щоб зручно було читати,
Гортаючи сторінки і дослухатись до смаку англійського чаю,
Розправляти рукою пергаментні пелюстки ромашок.
Небо, я хочу її читати, щокою до слів лащитись,
Бо під мелодію сторінок так гучно по справжньому плачеться.
Бо під платтям, у тому місці де має бути серце
У тебе величезні рани.
Уквітчані маками,
Ніби готичні волани, від знаних старих котюр`є .
...а скрипалі тебе підіймають на ранок,
Встромляючи у зап’ястки свої смички,
Щоб ти трималася прямо! По декілька у порцелянові плечі,
По декілька у кожній руці.
Те саме з головою, грудьми та ногами.
Але, небо, ти пишеш вірші, незвичні, але тривкі!
І дихаєш попри рани і зцілюєш скрипалів,
Зцілюєш скрипалів.
Зцілюєш
Скрипалів!
Небо! Колись я напишу про тебе книжку,
Коли навчусь, напишу, як слід.
І лише тоді ти візьмеш і мене у обране.
А зараз я вчусь у тебе.
Зцілювать скрипалів.
Зцілювать
Скрипалів!
… Небо…
27.07. 2015р.
Цікава, неоднозначна робота. Адже спочатку це захоплення таким незвично глибоким і рідним небом, але потім це переходе у щось глибше звичного розуміння неба:
Коли навчусь, напишу, як слід.
І лише тоді ти візьмеш і мене у обране.
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, приємно, що Ви мої твори завжди так тонко розумієте!!!