Та біль їдюча і глибока,
То ниє стиха, то пече.
Я мов билинка одинока,
Що сильне втратила плече.
Та ні, не втратила, не мала
І лиш в іллюзії жила,
І все надіялась, чекала,
Мов пташка дика без крила.
Пусті слова, гидкі образи,
Лилась брехня рясним дощем.
Екс-рідний став сьогодні блазень
І серце полоснув мечем.
Така слизька, підступна зрада
Розбила мрію. мою знов.
Та десь в душі я навіть рада,
Що ти такуж як сам знайшов.
І хоч прощаю, не забуду,
На вас чекає суд небес.
Я ж все одно щаслива буду,
Бо в мені дух новий воскрес!
Дух до жаданої свободи,
Надія на нове життя
І віра у душевну вроду
І у любов, як сенс буття.