Чому хворіють так думки?
Думки у п'яному угарі,
Коли із спожнінням тари
Ми злого в розум запускаєм
Міняєм щастя - на нещастя,
Чекайте нові ще напасті
І смерть нам відкиває пащі.
Попався ще один невдаха,
Хотів почути волю птаха.
В польоті з рихлого балкону
Хотілось вирватись з полону.
Туди на волю, на свободу,
Де небеса впадають в воду,
Не боячись Страшного Суду.
Тепер точно вже не буде
Веселих із житя історій,
Лиш смерті тихі алегорії
І нові "мусарські" теорії,
Шукати нам по берегам.
Тіло це хлам - душа це храм.
Пам'ять з собою тянучи,
Погасли очі - як погасають свічі.
Думки ганяють страх щоночі
І очі далі сльозоточать.
Кричали, плакали, сміялись,
Нерозуміючи що сталось,
Плили секунди - заїкались,
І небо наче насміхалось,
Так швидко кольори мінялись,
Швидко життя його увірвалось...
