мамусю, чуєш, в мене є душа...
вона в мені глибоко проживає...
але чи личить їй, матусю, нагота??
у що я свою душу одягати маю???
я пошию, донечко моя,
для душі твооєї сукню із довіри...
вибирати буду серцем полотна,
ласкою зніматиму всі міри....
буду шити ніжними словами....
виплітати косочки твої....
ти ростимеш , донечко ,з роками..
берегтимеш ти цей одяг для душі...
іноді так гірко дуже стане...
стисне щось пекучо у груді...
ти тоді прийди, прийди до мами...
я латати буду сукню для душі...
із своєї сукні відірву шматок...
а на ній любов уклалась візерунком...
щей візьму терпіння змотаний клубок...
сукня, мов нова буде тобі дарунком..
і... знову я почую ці слова....
" мамусю, чуєш, в мене є душа...."
Smeri4ka
Гарний вірш!
