І сотні раз не зайве нагадати,
і повторити тисячі разів
упертому союзникові «брата»
про обереги наші і пенати
у ролі узаконених богів.
Історія виховує народи,
аби при перначі і булаві
обороняти рубежі свободи.
Але чому Богданові клейноди
підніжки брата віддали Москві?
Або – чому олігархічні клони
їдять чи не пташине молоко,
а резиденти п’ятої колони
і досі віроломно і... законно
командують у армії полком?
Чи не тому ми босі, голі, темні,
глухі і виявляється – німі,
що й досі наші вибори таємні
відповідають одіозній схемі,
дарованій Росією Кучмі́?
А може треба пильно подивитись
на кожного, хто ратує за те,
аби на Україні посполитій
були фальшиві символи зужиті
і не сіяло сонце золоте?
Нема пророка у своїй вітчизні.
І нібито шануємо дідизну,
але – у віковічній боротьбі
у гімні, закликаючи до тризни,
із прапором, опущеним донизу,
і тризубом
коротким
на гербі.
Гарно пишете. Якби ж ми частіше задумувалися над минулим, може б і не помилялися так часто.
Матимете можливість, прочитайте мою поему "Мойсей" у розділі "Історії не спинити" (внизу). Хотілось знати Вашу думку.
Задуматись завжди не гріх. Вся наша історія така, що рідко ми доводили до кінця, так гідно розпочате діло, бо брали сумніви і зневіра, і починали тягти врізнобіч. Думаю, що Ви саме від цього і застерігаєте. Зрозуміло, що сусід і цього разу своє не упустить, і ще не один сумнів нам підкине, а може склюнемо... Будьмо пильними!
