Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца
То було восени: рідні доньки й сини,
Мов лелеки-птахи – відлетіли у далі.
Звили гнізда вони, у яких бачать сни –
Про батьківську весну, про життя без печалі.
Приспів:
Мов холодна зима та розлука гірка –
Рідний берег снігами самотності вкрила.
Та з любов‘ю в серцях кожен син і донька –
Прилетять до батьків із весною на крилах.
Пролетіли роки, постаріли батьки.
Не діждавшись весни, скроні білими стали.
А на зморшках щоки полинові струмки
Від розлук із дітьми – колискові співали.
Приспів:
Буде знову весна у серцях матерів,
І батьківських садів не торкнуться морози,
Коли діти-птахи на гніздечка поріг –
Прилетять і любов‘ю їх висушать сльози.
Приспів:
