Писанку чорну матуся сльозинками скропить,
Янголик у вогнику свічки її обгорта...
А писальце спомин з молитвою воском розтопить
І намалює синочкові роки-літа.
Закарбувались у спогаді Божії очі
В небі бездоннім- під ними синочок зростав.
В клопотах дні і крикливі безсоннії ночі
І як дзвіночком найпершеє "мама" сказав.
Ненька доріженьку з квітами сину малює-
На ній перші кроки мочила криштальна роса...
Крапки з кривульками подумки ніжно цілує-
Це ж так її хлопчик у зошиті учнем писав!
Юності мрію - біленького коника в лузі,
Жертовну сльозу і надію на Бога свою,
Сутугами кола синочкових воїнів-друзів
І Воскресіння святого Христову зорю!
