Все починалось у звичайному вагоні,
із атмосфери товариства у купе,
коли у ріднім українськім мелодзвоні
душа, здавалося, співає і цвіте.
Коли ж по радіо ввімкнули “Соколята”,
й за нею інші серцю дорогі пісні…,
було нестримно і приємно відчувати
за рідний край краплину гордості в мені.
За ніччю ранок. І я вперше тут, у Львові –
величне місто з таємничістю віків,
обвиті темрявою храми загадкові…
Проте в тумані більш розгледіть не зумів.
На те й відрядження – хоч інша, все ж робота
й рутинну працю в ній ніхто не відміняв.
Коли зробив останній запис до блокноту,
то за вікном вже вечір місто обнімав.
Оце такої! Я засидівся добряче.
Хто винен в тому, що свій час так спланував,
і в місті лева нічогісінько не бачив?
Це все одно, що в ньому зовсім не бував.
Та над усе мені сподобалися люди –
вони, немов, там зовсім інші, ніж у нас:
завжди відкриті і до тебе чуйні будуть,
а щирість їхня – головна з людських прикрас.
Не бачив міста я, але відчув душею
Й просте бажання зародилося в мені:
обов’язково, але тільки із сім’єю
приїду я до Львова якось навесні.
01.03.2015
Приємно читати гарні відгуки про своє рідне місто! Приїжджайте обов'язково, Львовом варто походити, а за екскурсовода вам буде будь-який перехожий львів'янин. Скільки себе пам'ятаю, до нас завжди хтось приїжджав, бо гостинність у нас в крові. Правда, це не заважало пізніше гостям з Донецька називати нас "бандерівцями". До сих пір не знаю, що вони мали на увазі? А за вірш дякую.
шустрий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно читати гарні відгуки про своє рідне місто! Приїжджайте обов'язково, Львовом варто походити, а за екскурсовода вам буде будь-який перехожий львів'янин. Скільки себе пам'ятаю, до нас завжди хтось приїжджав, бо гостинність у нас в крові. Правда, це не заважало пізніше гостям з Донецька називати нас "бандерівцями". До сих пір не знаю, що вони мали на увазі? А за вірш дякую. 
