Яке тепер життя настало,
Хіба їм наших сліз було замало?
Невже це називається життя,
Де все навколо котиться у забуття.
Ти в цій країні не живеш,
А виживаєш.
І кращого життя чекаєш,
І силу і надію і терпіння покладаєш.
І цін щоденне підіймання,
Посилює наше переживання.
Коли працюєш без зупину,
І кошти копиш для родини.
І розумієш, що зароблені ресурси,
З’їдає піднімання курсу.
Ти хочеш щось відкласти,
Щоб на коліна не упасти.
Так хочеш гарно жити,
Любити, щось творити.
І якісно відпочивати,
Від нашої держави нічого чекати.