Бушує знову білий кінь,
Зірвавшись люто із припони –
Закрила грива неба синь,
Копита б’ють земні закони.
Ірже, ґерґоче, стугонить
І засіває білу ниву –
Коня не спиниш ні на мить,
Не заплетеш коняці гриву.
Понад ставком, понад садком,
У полі, у гаю, в дорозі –
Усюди креше копитом,
Усе тримаючи в тривозі.
Захоче – скочить і на дах:
Йому це легко так робити;
А схоче – біга по дротах
Та ще лама деревам віти.
І сипле, сипле скільки сил
Колючий сніг із гриви-сита
На всі дороги міст і сіл,
Де стугонять його копита.
29.12.2009 року
