Поезія за мотивами мультфільму
https://www.youtube.com/watch?v=nwltCgkB6Pk
Дякую за ідею Артурі Преварській
Твоя планета перейшла в мою
Крізь логарифми світла у печалі…
Душі космічну музику ловлю –
І зорями у Всесвіт відпускаю…
Промінням звуків оживає сад:
Каміння в ньому дихає ритмічно,
Наспівує тихенько водоспад
Фонтани нот – гармонію одвічну,
Змиваючи прострочену печаль
Веселої фантазії луною…
Я відділяю стомлену вуаль
Того, що просто називалось мною…
Я вже нова… немає вороття…
Сум ентропії зіграно акордом –
І резонансом – хвилі почуття,
Які за світлом – звуковим рекордом…
Далеко ти… І музика в мені
Співає Морзе спалахами літер
В координатах чорної діри…
Тебе врятую звуками з палітри…
*Ентроп́ія — термодинамічна величина, міра тієї частини енергії термодинамічної системи, яка не може бути використана для виконання роботи, оскільки пов'язана з незворотними процесами розсіяння. Вона також є мірою безладу в термодинамічній системі.
Я відділяю стомлену вуаль
Того, що просто називалось мною…
я знала, что получится очень классно, особенно, в Вашем стиле, музыка и Вселенная - невероятное сочетание
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Артуро вірш написався на одному диханні - настільки надзвичайний мульт щойно переглянула ще один - Дісней+Далі - враження навіть не передати словами, просто геніальний задум, ідеально втілений, дякую
Промінням звуків оживає сад:
Каміння в ньому дихає ритмічно,
Наспівує тихенько водоспад
Фонтани нот – гармонію одвічну...
...и отчего-то подумалось о домике на земле покоя в небытие...горящей свече...и неспокойной вечно-пишущей руке...
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Наталю, за асоціації перегляньте мультик, він короткий, так буде більш зрозумілим зміст (завантажити його не змогла на сторінку, бо інтернет щось пручається)