|
Якщо колись, боліло серце так,
Що аж видавлюєш долонями з грудей,
Даруєш світ в якому ти живеш,
А він не прийме а ти тепер помреш?
Хіба ж ти знала що він забув тебе,
Він покохав але вже не тебе,
Ти так хотіла щоб здійснились твої сни,
що навіть хтіла навік у них піти.
Але відкрила очі ти свої,
Ірозлитілись мрії всі твої,
І може ти винила лиш себе,
Але дарма вина лиш в серці є,
Ти підійшла до нього вся сумна,
В весільном платі на голові уже фата,
Лиш подивилась в очі ти його,
І бачиш що в них тебе нема.
Тоді промовила слова свої одні.
"Якщо не міг кохати ти мене,
Не бачив серце що в мене воно є,
Що ти не міг сказати ніжних слів,
Ти лиш дививсь як плачу в твоїх ніг,
Тепер не буде гірких моїх сліз,
Але прошу візьми від мене те,
Що ти не міг взяти це колись,
Та лиш прошу його ти збережи,
Як не зумів мене ти зберегти".
Вона промовила не плачучи слова,
Закрила очі ніби не своя,
Він подививсь і просто промовчав,
І розвернувсь спустошено в очах.
Вона відкрила очі ті свої,
І підійшла торкнувшись по плечі,
Він обернувсь налякано в очах,
Відчув цей стук у неї на руках,
Невже любов у нього увійшла?
Але вже пізно вона у своїх снах,
Тоді відчув любов її,
Заплакав так як ніколи ще не міг,
Він підійшов вона була бліда,
І по щоці тікла сльоза,
Вона хотіла відчути це тепло,
Та не важливо що лиш на мить,
Зате тепер заснула навіки зним,
А він? А він зберіг те сердечко її,
І був лиш з ним,
На старість своїх літ.
ID:
550586
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.01.2015 10:09:47
© дата внесення змiн: 11.01.2015 10:09:47
автор: Meri Mey
Вкажіть причину вашої скарги
|
