Ну , з ким тебе в цім світі порівнять
Мій оксамитово – квітучий краю?-
Можливо , тільки із куточком раю,
Де діамантом сяє благодать.
Краси та доброчесності чертог!
Які б мене не кликали дороги,
Єство моє, втомившись від знемоги,
В благословенний прагнуло острог.
Тебе обрав навіки для гнізда,
Моя любов – лише твоя боржниця!
Тут благородно просять помолиться
Спориш в росі й духм*яна резеда.
Був світ тобою сповнений й тоді,
Як хміль бродив та правив верховенство –
В твоїх лугах я пізнавав блаженство,
Коли літа витали молоді.
Від смутку за садами занеміг…
Та розпирає трепет мої груди,
Як колоситься хліб доспілий всюди
Чи золотом палає свіжий стіг.
І спокій , й мир не коштують й гроша.
Як гне пилюка розкошів та гніту
Чи перед сріблом зовнішнього світу
Схиляється оголена душа.
Я чую ніжну музику твою –
Це ж твій озон , вражаючи незримо,
Неначе дух благого серафима,
Облагородив в долі суть мою.
В долини я закоханий таки…
Переконання , враження , наснага
Для творчості, для праці , для звитяги
З твоїх джерел черпались залюбки.
В тобі вбачав довершеність святу,
Твоїм ланам вклоняюся дитинно -
Це ж спокусила ти мене гостинно
Шукати возвеличену мету!
Серед таких патріотично піднесених слів ці два рядочки дуже зворушливо звучать: "Тут благородно просять помолиться Спориш в росі й духм*яна резеда. Чудова лірика!
дуже близько до Костенкового
Мій предковічний,
мій умитий росами,
космічний,
вічний,
зоряний, барвінковий…
Коли ти навіть звався — Малоросія,
твоя поетеса була Українкою!
вище любові до рідного краю немає нічого
"В твоїх лугах я пізнавав блаженство" i
"Я чую ніжну музику твою –
Це ж твій озон , вражаючи незримо,
Неначе дух благого серафима,
Облагородив в долі суть мою." - дуже сподобалося
