Моя поношена, стара душа
Як світер, шкіриться дірками.
Вищить, кричить, тріщить по швам.
Чекає сексу, просить драми.
Мускат її лоскоче в горлі.
А дим щіпає за зіниці.
У неї вірші п'яні й хворі.
І уночі їй тяжко спиться.
Моя поношена, стара душа
Сміється хрипло, як та курва,
Яка давно не варта ні гроша.
Сказала б краще, так цензура ж.
13 граммів. Ось вона.
Лиш п'є, лиш шкіриться. Мовчить.
Моя стара, поношена душа
Дурманить розум і п'янить.
