Окутує серце тривога і сум.
Всі наші святині віддані на глум.
Осміяні цінності всі й ідеали,
Та, мабуть, для когось занадто це мало…
Чорнобиль – роз’ятрена рана землі
Це біди народні великі й малі.
Вже ріки наповнені сліз і печалі
Та мабуть для когось занадто це мало…
Хто в рідній домівці нам сипле з екрану
Розпусту, насильство, жорстокість обману?
Розклинює все це розкішна реклама
Чужого товару з чужої програми.
Ми губимось в хаосі: темінь, безодня
То що ж буде завтра від цього сьогодні?
Хто нашу минувшину топче у бруді?
Та, мабуть, для них цього мало не буде.
Наперекір всім незгодам і бідам
Силу свою, ще покажемо світу
Відродяться школи і храми з руїни,-
Бо наша Соборна живе Україна!
Жива ще народу джерельна криниця,
Людська непоборність в ній гордо іскриться.
І вірю, ця пошесть, як тінь, пропаде,
Освітиться сонцем чоло молоде.
І встане відроджена, вічно нетлінна
Над світом духовно – жива Україна.
Невтомно повторюю знову і знову
Жива в нас надія і віра з любов’ю
Народна незламність у серці жива,
А погань відійде, як жухла трава.
Спинися, людино, і не гріши,
Очищуй від бруду собори душі.
