За вікном
За вікном Зима лютує,
Брат Мороз аж тріскотить.
Що для їх маленькі люди?
Хай вдягаються тепліше.
Лиш блищить холодне сонце
В небі, як червоний м’яч.
Бачу я через віконце
У снігу ялинок ряд.
У весільних всі нарядах:
Є фата і кожушок.
Тих красунь зелених завжди
В срібло зодягнув сніжок.
Знизу видно годівничку,
Наче гойдалка вісить.
Там малесенька синичка
Попоїла і сидить.
Вітер і мороз завзято
За пташину узялись.
У затишок їй втікати
Треба звідси поскорій.
Тільки думка промайнула,
Як синичка в ту же мить
Крилами уверх змахнула
І ось поруч вже сидить.
Лише скло нас розділяє,
Але різні в нас світи.
Не пущу тебе в палату
Хоч ти й змерзла, не проси.
Пильно заглядає в шибку,
Прислухається до слів.
Знала б ти, моя синичко,
Як я вибилася з сил.
Бачиш, я сиджу у масці,
Пахнуть ліки навкруги.
Нам з тобою, люба пташко,
Щоб дожити до весни.
Тож лети, лети, я прошу,
У садочок, чи у ліс.
Підлікуюся, ще зможу
Твій почути гарний спів.
Рясно так котились сльози
По щоках, як той горох.
Душу змучену дівочу
Розумів один лиш Бог.
За вікном зима лютує
І мороз аж тріскотить.
У палаті онкохвора
Дівчина давно лежить.
04.02.2013
