А ти ідеш, сповитий сявом мрії,
Що здійсняться надії,
Безкрилий звір,
Із прагненням літати,
З бажанням щиро, справдішньо кохати,
Сягнути жовто-сірих зір.
Окутаний урбаністичними вогнями,
Щось тихо шубуршиш губами,
Про завтра,
Про життя і про майбутнє.
Аби із цього вийшло путнє,
Та була клятва чогось варта.
Прямуєш сліпо крок за кроком,
Байдуже встоїш, впадеш ненароком,
Махаєш ревносно руками,
Все віриш, що раптово полетиш,
У ті фантазії світи,
Освітлені далекими зірками.
