Заплутались лінощі в сітці років,
Пихатість ковтає пилюку гірську,
Ти можеш не знати молитви й богів,
Та маєш пізнати подяку людську,
Даремно блукають думки восени,
Під злими вітрами холодних осель,
У такт із річницею сліз та війни,
Що ехом звучить в ностальгії ночей,
Тримаючи тихо синицю в руках,
Покірно проводиш ключі журавлів,
Хай ззовні рутина огидна й гірка,
Та краща іллюзій твоїх уві сні,
Любов самостійна, не в пристрасті річ,
І море засохне без живлення рік,
Лиш мрії лунають, як втомлений клич,
І чутно реалій придушений крик,
Квартира просторніша камер в'язниць,
А зроблене діло прекрасніше слів,
Я краще триматиму сотні синиць,
Ніж буду чекати весь вік журавлів.