Я потрапив під дію твого
магнітного поля:
Всі прилади вийшли із ладу,
всі стіни впадуть.
Ти зайшла в моє серце так
легко – без ключа, без пароля,
і заповнила всі шпарочќи,
як заповнює ртуть.
Але ти не отрута, ти для
мене – вакцина
Від самотності, болю, від
Страждання, від зла.
Серед двору мого – ясноока,
червона калина,
Що кохання і спокій жад́аний
мені принесла.
Хай надворі зима, хай лютують
морози шалені,
Серце гріє моє лиш твій
погляд ласкавий один:
У очах у твоїх розцвітають
діброви зелені,
І, блукаючи в них, я збиваюсь
із ліку секунд і годин.
Я збиваюсь із ритму життя,
випадаю з орбіт, із системи,
Потрапляю у шторм після
сотень безвітряних днів.
І зникають всі зайві шляхи,
всі нестерпні пекучі дилеми,
І з’являється курс поміж
темних незнаних
далеких морів.
22.10.2014р.
