Життя поставило крапки між нами.
А Ви були не кращі пікової дами.
Я Вам ніхто, і Ви мені чужі.
Так годі в серце кидати ножі.
За що? Чому? Чому терпіти мушу?
Любити Вас, себе, я не примушу.
Так що ж Ви мали на меті?
Коли лишались ми на самоті.
І лише осад залишається в душі.
А я пишу на аркуші свої вірші...