Осінь пахне по особливому.
Довгим тендітно-крихким світанком
Зануреним у туман,
Мов у теплу нічну сорочку.
Пахне ганок і все навколо.
Пахне дорогою до старої хижі,
Коли чимчикуєш з роботи додому.
Пахне осінь шкірянкою, і цупкою вовняною шапкою,
Яку носиш за звичкою, мов школяр, у кишені,
Пахне осінь жоржиново-п’янко недосмаленою цигаркою
І мелісою, що тремко між пальці лягає,
Листочком пухнастим…мов лис.
Осінь завжди чомусь пахне так влучно,
Потрапляючи запахом в серце,
І нагадує щось,
І мучить
спомином про мою відвертість…
І так недоречно потяг гукає когось з-під мосту,
Темінь розколює серпиком гострим
Траєкторія льоту «бичка»…
Смачно пахне у сінях засмажка, -
Тільки осінь цей запах так любить
Й нагадує бабусину хату,
І великі дідові руки…
Гомонять між собою автівки,
Восени ними пахне інакше .
І мастилами пахне «маршрутка»,
Але в листопаді це смачно, --
Сміємося.
Осінь пахне.
Так, як ніщо і ніколи,
Так, як може лиш пахнути рідне дитя,
Як хлібина, яку не доносиш до дому,
Як хутро малого котяти…
Так пахне усе по новому,
Що можна у пам’ять пірнати,
Пірнати,
Пірнати…
08.11.14 р.
Надзвичайно спостережливо і влучно, так тонко описали осінь і лише одними запахами, а ось це порівняння "Як хлібина, яку не доносиш до дому" ех ... яке скільки ж воно несе у собі змісту . Після такої роботи якось по-іншому смакується осінь