Чомусь почорніла земля,
Почорніло і небо завжди світле.
Нема вгорі ні журавля,
А серце хоче битись, бідне, бідне.
Немає листя на тополі,
Або залишені пожовклі ще висять.
По ночах дивлюся на зорі -
Небесні іскорки нічних багать.
Усе змішалося в одній картині:
Добро і страх, то зло і радість.
Не зупиняйся, серце, прошу нині.
Не думай, серце, ще не старість!
Й розквітне папороті цвіт.
Лиш вір у краще, рідна Україно!
Ти молода, малий твій вік.
Не падай перед ними на коліна!
