Вже колоски зiбрали в полi,
Як стяг те небо та стерня,
За все подякувати б долi,
Та в Українi йде вiйна!
Скажiть, навiщо кров нам лити?
Губити наших всiх синiв,
Мiста i села вщент палити,
Чому люба газета - гнiв?
I правда в кожного своя,
Знаходить Київ десь причину,
Що чужаки ми - не сiм"я,
I те що дробим Україну.
Таких мiтлою треба гнати,
Бо доведуть людей до сказу,
Ми є рiдня! Країна - мати!
Повиннi бути завжди разом!
Вже колоски давно поспiли,
Дай Боже розуму мужам,
Щоб землю-матiнку любили,
I щоб не бились на ножах.
