від себе: вирішила закинути вірш дідуся, оскільки з'явилася ідея про видання невеличкої збірочки його творів. дідусь, Сокотнюк Анатолій Дмитрович, в останній день вересня святкуватиме своє 81-річчя. вірші він пише уже кілька десятків років, на жаль, лише деякі з них не розгубилися і не забулися.
приємного прочитання.
_____________________________________________
Весна була ще ніби вчора,
Та перші зустрічі в дворі.
Кохання трепетне та ніжне,
Цілунок перший на зорі.
А потім літечко настало,
Життя буяло, ніби цвіт.
Тоді здавалось, що належить
Тобі одному цілий світ.
Сім’я створилася чудова,
Повиростали діти,
Вже можна жити лиш для себе,
Онуками радіти.
Ще любе літо не скінчилось,
Кохання ще не в’яне,
Та осінь суму навіває
І сипле сіль на рани.
Вона підкралась так неждано,
Й позбиткувалась, як могла.
Пофарбувала сріблом коси,
Поклала зморшку до чола.
Барвиста осінь, не спіши!
Притримай коні баскі.
Ти людям літа залиши,
Прошу тебе, будь ласка!
Чарівна осінь, зачекай,
Я не зумів ще все зробити,
Ти дай цілющої води,
Щоб справи завершити.
Хай прийде осінь щедра, ніжна,
Дасть всім здоров’я в закрома,
Щоб ми не скоро ще відчули,
Що у життя прийшла зима.
А.Д. Сокотнюк
листопад 2000 року
т життя Поету!
