В чужому місті вийшла. Озирнулась.
За темні хмари погляд зачепивсь.
Що хвилювало душу тут забулось.
На мокру землю вечір опустивсь.
Пішла туди, куди звертають рейки.
Куди трамвай ледь скиглячи пішов.
Сюди привезла свою щиру жертву,
Щоб вже ніхто її тут не знайшов.
Тут все чуже, чи варто ще ховатись?
Від себе зовсім, звісно, не втечеш.
За ким іти, до кого тут озватись?
Є суть прощання, та немає меж.
Таке стається, що в чужому місті
Чужі будинки і чуже життя
Так надихають і міняють змісти,
І завершають, знову щоб почать.