Як не зрадити собі,
Коли життя на те штовхає,
Коли відкритий шлях журбі,
І мотивація зникає,
Занепад духу, сил катма,
Не хочу думати - для чого,
Коли вогню в іскрі нема
І все довкола сіро й вбого?
Меланхолічний монолог –
Це настрій лиш такий, не більше.
І бачить всюдисущий Бог,
Що це не скарга, це щось інше.
Так хочеться змінити світ,
Хоча б якусь його частину,
Та облітає вишні цвіт,
І смак життя – на кшталт полину.
Знайти так хочеться слова,
Щоб пояснити що й до чого,
Від чого сохне голова,
Чом при багатстві ми так вбого
Живемо, дружимо. В наш час
Куди слова ті позникали,
Які колись жили між нас,
І ми так щиро їх казали:
"Нічого, прошу, та ви що,
Я вибачаюсь, та не варто"-
А зараз чути за ніщо
Серед дітей публічні страти.
Словесні страти. Далі ж як ?!
У світі так багато люті -
Якийсь злиденний переляк,
Хоч ситі, вдягнені і взуті.
Багато слів, мораль одна:
Якщо в собі знайдете силу –
Думкам давайте хід сповна,
Якщо у них є честі крила,
І не зітріть в собі того,
Що вже і так в Червоній Книзі.
Світ наш живий. Знайдіть його -
Маленьку іскорку у кризі!
Іскорка до іскорки - і розтопим кригу!..
Дістанемо слова оті із Червоной Книги!
Так, діточки подеколи страшні речі промовляють; гави дорослих, часто/
Добрий вечір, Сімочко!
на кшталт (окремо)
А Надін Буре навряд чи побачила Вашу відповідь
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Я колись відредагую написане - зараз вільного часу не те що бракує - його немає, а граматику перекособочило (треба її на масаж відправити )- все забувається без практичного застосування.
Надіюсь, що побачила, але...
Дякую. Дуже приємно, що хтось розділяє мою думку. В мене багато віршів на таку тематику. Постараюсь їх викласти. Пишу про те, що мене дійсно хвилює. Сприймаю будь-які коментарі.
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надін, сподіваюся, що Ви прочитали відгук на коментар (вище), адже він був адресований саме Вам. Зараз я більш-менш орієнтуюся що й до чого, а тоді це був чи не перший мій відгук, а Надін Буре - перший друг
)- все забувається без практичного застосування.
Классно! 
Розриває душу. 
