- …Як ти там, брате?
- Живу – і славлю Бога.
- А хоч трішки переживаєш, боїшся?...
( З телефонної розмови)
Ти все питаєш: «Як ти, брате?»
А я кажу: «Живу, живу…»
Ні на роботі , ні у хаті
Не бачу світлу корогву.
Таке все чорне в цьому році,
Так тяжко серцю і рукам –
Такий тягар на кожнім кроці,
І не до співу, брате, нам.
Бо матерів обсіли болі:
Одній спасли вже вкотре нирку,
В другої тіло й очі кволі –
Отож мені доволі гірко.
А ще війна попід кордоном:
Постали танки із Кремля,
Бо Путін став новим Нероном:
Брехню народам всім вселя.
Тож страшно, брате, всім довкола
За себе, рідних та дітей –
Оце тобі вся правда гола
Без перебільшень і ідей.
І я боюсь, боюсь, боюся
За землю рідну й матерів –
Куди не йду, в своєму русі
Молюсь я Богові без слів.
Кому не гляну щиро в очі –
Прокляття війнам всім горить,
Усім, хто мир стоптати хоче,
Хто наближа цю страшну мить,
Хто бачить нашу Україну
Малоросійською рабою,
Якій стоптали б груди й спину
Брехні Кремлівської гарбою…
А ще в очах я, брате, бачу
Вогонь невгасної свободи:
Коли над нами ворон кряче –
Вогонь сильніша у народу.
У ньому поклик віковічний,
У ньому Господа десниця,
Любов і сила безгранична –
І воля в нім твердіша криці…
Ти все питаєш: «Як ти, брате?»
Живу – і Бога славлю знову
За дня нового світле свято
І за очей людських розмову.
