Ніщо не зникає, ніщо не зникає, ніщо…
лиш тала вода вододілом пере…
тіка … знаєш,- болісно, болісно як у щось…
у наше колись, яким згодом стане тепер.
ТужАвіють стебла, напившсь першим дощем,
минулось, минула і ця заскорузла зима,
від скреслої криги - потік, то вчорашній щем,
вкрадається сум у днище старого човна.
На вітрі шафрановім трохи не так болить,
промовисте серце – чекай-но, лише не малій,
… сполохано мліє і зазвичай бува мовчить,
про світ, що безмежний, таки безмежно малий.
