Чого ж це так: у власнім домі
Не можна жити без сусіда?
Як в домі щось не так, на зломі –
То злодієм сусіда прийде,
Не пожаліє, не розрадить,
А з кров’ю рве ото, що слине –
І не просися Бога ради,
Бо злодію немає впину.
Він хоче цупити з комори,
Украсти з хати та сажка –
Бо, бачся, дім той не в покорі,
Бо дім із рук його втіка…
Белькоче: «В хаті все невірно:
І вікна, й лави, і столи –
Отож беру корівку сирну,
Яку ростили й берегли,
Бо корівчина від теляти,
Якому я три шкіри здер,
Тож можу я її забрати –
Моя корівка відтепер…
І мій сажок, моя повітка,
І ластівка, що гнізда в’є,
Садок, що ніжно квітне влітку –
Це все моє, моє, моє!...»
А передохни ж ти, хапуго,
Куди не глипнеш – все для тебе,
На твою долю недолугу
Ти в пельку впер би й землю, й небо!
