Ти прийдеш у моє життя, коли я не чекатиму.
Проявишся серед десятків вуличних облич.
В той день нічого я не обиратиму
І не шукатиму, а ти мене поклич!
Скажи, що ти мене знайшов нарешті,
Посміхнися і, навіть, коли я не зупинюсь,
Іди за мною, ні - лети, женися,
Бо зникну вмить, не озирнусь...
Серед каштанів у цвіту...
Зостанешся ти знову наодинці з своїми мріями...про мене.
І знов писатимеш римовані гостинці,
збереш їх в книгу,
Явиш світу ти черговий свій фоліант.
На презентацію збереш ти добру половину свого світу.
Там буду й я...останній ряд.
Я бачитиму твій тріумф.
Я плескатиму у свої долоні.
Останній вірш - і ти уже на троні.
Той вірш про мене, а мене...облиш.
30 березня 2014
