Буває дуже сумно на душі.
Сидиш ти у звичайній тиші.
А світ якийсь уже немилий,
І ти чомусь такий безсилий.
Бувають дуже часто сумні дні,
Коли робити ти «нічо» не хочеш.
І люди всі чомусь такі нудні,
Що навіть жити перехочеш.
Буває йти нікуди ти не хочеш,
Але друзям голову морочиш.
Та справжні друзі все вибачають,
І завжди тебе чомусь повчають.
Ти знаєш, у житті усе буває,
Трапляється і біле й навіть чорне,
Але погане згодом зникає,
І з’являється щось неповторне.
Буває дуже сумно на душі,
Але це все потрібно пережити.
І ти сідаєш писати вірші,
І одразу перестаєш тужити.