Далеких зір сусідко Андромедо,
Розлився поруч твій Чумацький шлях.
Для нього не існує жодних "недо",
Для нього незнайоме слово "страх".
Лиш уяви, що ти найщасливіша,
В твоїх руках Атлант, мов немовля,
В його думках не плутається інша,
Йому без тебе смоляна петля.
Він зорями засипле твоє рам'я,
Для тебе Сонце візьме на аркан.
І скільки б літ не вирізала пам'ять,
В душі клекоче пристрасний вулкан.
Та він для тебе місяць на долоні,
Парад планет для тебе хоч щодня...
А ти в своїм зчерствілім Бастіоні,
А в тебе серце стиснула броня.
Та вже не бійсь, тут похибки не буде,
Твій біль в минулому на вік віків застряг.
Розворуши кохання амплітуду,
Дозволь, щоб майорів гарячий стяг.
Один лиш крок - залишишся без тями,
Віднині розум вже не твій партнер...
Нещасний корабель снує портами,
Щасливий там, де затишно, завмер.