В нього було сім четвергів на тиждень, бо в цей день він зустрів її. Всі події він вимірював хвилинами, проведеними з нею в той незабутній четвер.
Це не була любов, звісно. Чергове захоплення, наплив давно забутих почуттів, та й вона була не ідеальною. Але після того, як кілька червергів пройшло з того карколомного, він випадково признався собі: це щось більше, ніж він гадав.
Проведені на самоті хвилини більше не потривожать його. Він зробить крок назустріч, обов'язково зробить...
Але йому чомусь не давало спокою терзання: що краще - бути любимим чи любити? Здавалось, таке просте питання. Але він все ніяк не наважувався зробити вибір: бути щасливим в стажданнях чи страждати від щастя?
Насправді, розповісти про свої почуття комусь набагато легше, ніж сказати протилежне. Хіба він зможе, отак просто, прямо в обличчя, сказати, що не любить її, хіба зможе, дивлячись на її ніжні повіки, сказати, що це була тимчасова історія для них обох?
Вона лише на деякий час заполонила його розум, вона подарувала йому той особливий четвер, а ще якусь дилему: любити чи бути любимим? страждати, від того, що ти любиш, чи почуватися щасливим та водночас нещасним, що люблять тебе?
-------------------------------------------------------------------------
Сьогодні знову четвер. Сьогодні він скаже їй те, що не наважувався. Що він її любить і що хоче страждати.
рядки "В нього було сім четвергів на тиждень, бо в цей день він зустрів її. Всі події він вимірював хвилинами, проведеними з нею в той незабутній четвер"
і
"Сьогодні знову четвер. Сьогодні він скаже їй те, що не наважувався. Що він її любить і що хоче страждати"
мені дуже сподобались.
гарні ідеї. і проза, як ти і хотіла
Doll відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
