Із крайності в крайність,
із неба на землю,
так різко,так низько,
так важко,так стрімко.
Немає на що сподіватись,чекати,
забудь про усе,варто тільки тікати.
З життя та навічно,
зі скель та у воду,
крізь морок до неба
летять метеори.
На той бік планети,
подалі від світу,
до чорта кохання,
спалити всі мрії.
У попіл майбутнє,
забути можливе,
живемо вчорашнім,
як малії діти.
Не хочу вставати,
не хочу радіти,
не буду чекати,
не треба надії.
Повернемось разом,
нам треба у вічність,
назустріч із часом,
я хочу летіти.
