Тривожно на душі, незрима осінь
Надовго відлетіла у далеку просинь.
Як згадка, на землі опале листя,
І зрідка сонце визирає в небі чистім…
Як перший натяк, що зима в дорозі,
Блищить в калюжах крига від легких морозів.
Зіщулились, замерзли пізні квіти -
Їх хочеться в руках зігріти й пожаліти!
Чекаю з нетерпінням на пригоди,
Хоч би скоріше щось змінилося в природі!
Щоденна монотонність надоїла,
Дощами з лишком осінь землю напоїла…
Про що мені розкаже ніч остання,
Зима на нас чекає пізня, а чи рання?
Якими будуть дні святкові й будні,
Чи дійсно нас потішить сніг лапатий в грудні?
