Відкладіть мені шмат щастя додому- з собою
Я доїм свою порцію згодом
Ви як гості ввічливі не відмовите, але може образитесь
Наріжете надто тонко
Хотіли мабуть щоб з вами розділила щастя
А мені краще окремо
Так щоб людське око не бачило, не заглядало до рота
А то ще ненароком вдавлюся
А раптом мені ще й добавки захочеться=проситиму
Обїмся що аж нудитиме
Приторно мені стане, не відчуватиму повноцінно його смаку
Не оціню, не оціню
А так дома без спіху розпаковуючи зїм до крихти останньої
І буду розуміти як мені добре
І буду ділитись своїм хорошим настроєм з рештою
Але про свій харч мовчатиму
Ні ні нехай не заздрять, бо людське око як і думки гострі страшно
Нехай думають що нема чому заздрити
Певно щастя буває все таки забагато, і навіть вірю в це
Бо як розрізню щастя серед щастя?
Як зрозумію що мені добре, якщо мені і гірко то ніколи не було
Страшні слова, страшні
Тому давайте мені ото маленький кусень додому з собою
А як ще захочу?? Та я сама прийду.попрошу-не засоромлюсь.
За щастя просити не встидаюся
