Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліоліна: Як спогади прийдуть… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай, 06.11.2013 - 15:46
а що життя? це в основному спогади. Сьогодні щасливі, а завтра це вже спогад. Красиво, чуттєво написали
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І добре, що спогади не зникають, правда?
Фотиния, 06.11.2013 - 11:20
Эх, Лина! Завела меня на романс: "Ночь светла, до утра тихо светит луна, и блестит серебром..." Да работаю я... работаю... ...Так вот, Лина... Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну вот, и от меня есть некая польза - люди вспоминают романсы.Спасибо, Светик. Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щасти тобі, золотенька.Щастя і добра. Михайло Гончар, 05.11.2013 - 21:38
Дуже гарний вірш. Згадалося пушкінське"...печаль моя светла, печаль моя полна тобою."
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, пане Михайло, за приязний коментар
Наталя Данилюк, 05.11.2013 - 21:00
Гарно, чуттєво, хоч і мінорно трішки... Від спогадів нікуди не сховаємося, тим паче від тих, в яких ми були такими щасливими...
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та й не треба ховатися вони - частинка нашого життя рада тобі, мила Наталочка вітаю зі збіркою, ти така молодчинка тобі - кошик квітів Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та сум -лише частина спогадіву світі є й інші речі, правда? Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На світі стільки зла і болю, що хай би хоч добре не забувалося, навіть якщо воно зовсім наївне
Н-А-Д-І-Я, 05.11.2013 - 19:36
Гарно... Майстерно написано, з надією...Це добре, коли ще сяє ваша зірочка... Значить, що може ще кохання повернутися назад... Удачі вам. Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Неденька, зірочки сяють у кожного в серці. У декого вже - далекі, але в пам"яті такі теплі.Вам - найксвітлішої любові. Вдячна. Вразлива, 05.11.2013 - 19:28
Ліночко гарно,а спогади які красиві , в такі хвилини коли падали зірки , одну єдину в серденько впустили навічно, на довгії роки. Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І зіронька у серці та моячерез роки і тішить, і сія. Рада тобі, Дануточка Любов Ігнатова, 05.11.2013 - 17:57
так хочеться знайти свою зірку ...хоч маленьку ...Дуже гарно!!!! Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А юність сама - як зірка, далека і неможлива
Тетяна Луківська, 05.11.2013 - 17:18
Ти чув, що вітер нам натхненно щось розповідав?І сосни теж, чіпляючись за хмари, шепотіли».---красаааааа Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
в юності все таке красиве й натхненне
терен юрій, 05.11.2013 - 16:46
Той вечір сплив слідом за хмарами кудись удаль,За сосни і за озеро, що й досі, як перлина. Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Той вечір сплив слідом за хмарами кудись удаль,За сосни і за озеро, що й досі, як перлина. А ми вже не такі, на жаль. На жаль. І, мабуть, це - не наша все ж провина. Віктор Варварич, 05.11.2013 - 16:17
дуже гарно...Той вечір сплив слідом за хмарами кудись удаль, За сосни і за озеро, що й досі, як перлина. Ми – не разом. Живе лиш в серці світлая печаль. І зірка нашої любові сяє. Та, єдина... із сумом...
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дивне це поняття - час, правда?Людина змінюється, щось знаходить, щось губить, помирають почуття, приходить осінь життя. А озеро лишається таким же. І хмари такі ж мчать. А в Мексиці якіст кактуси живуть по 800 років. Я Вам рада, Вікторе |
|
|