С. Есенин. "Весенний вечер" (Переклад на українську мову)
Тихо струмиться річка сріблиста,
В царстві весни все живе завмирає.
Сонце за гори сідає лісисті,
Місяця ріг золотий випливає.
Захід рожевими барвами вкрився,
Втому рільник до хатини приніс.
Лиш соловейко в гаю не зморився -
Пісню кохання співа між беріз.
Лагідно з заходу слухає щебет
Стрічка рожева - вечірня зоря.
Ніжно в вечірнє дивиться небо
І посміхається зорям земля.
Текст оригіналу:
Тихо струится река серебристая
В царстве вечернем зеленой весны.
Солнце садится за горы лесистые,
Рог золотой выплывает луны.
Запад подернулся лентою розовой,
Пахарь вернулся в избушку с полей,
И за дорогою в чаще березовой
Песню любви затянул соловей.
Слушает ласково песни глубокие
С запада розовой лентой заря.
С нежностью смотрит на звезды далекие
И улыбается небу земля.
Я не зовсім фахівець... Чи, зовсім не фахівець. Збіг приголосних утруднює прочитання. Воно до милозвучності має пряме відношення. Може, звичайно, за бажанням автора лишатись так, як є.
Роман Селіверстов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добрий переклад. А що як "у вечорове вдивляється небо"? Аби уникнути збігу приголосних"в"...
Роман Селіверстов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за візит. Я намагаюся завжди якомога ближче до оригіналу (хоча не завжди виходить). В даному випадку випаде "ніжно". Як фахівець скажіть, збіг приголосних - це наскільки погано у віршах?
Збіг приголосних утруднює прочитання. Воно до милозвучності має пряме відношення. Може, звичайно, за бажанням автора лишатись так, як є.
