Ти не моя і я не твій.
Мені набридло жити в країні мрій.
Ти, неначе сонце, що пробуджує світ,
Виростила в мені кохання яскравий цвіт.
Ти, як та пташка, що так красиво й граційно літає,
Проте високо в небі, де моя нога не ступає.
Але я люблю дивитися на це прекрасне створіння
І чекаю поки вона прилетить, набравшись терпіння.
Такої надзвичайної пташки я в житті не зустрічав,
Так ніколи ще не кохав.
А та світла небесна блакить,
Що навколо тебе, мою душу веселить.
Тож літай, диво-пташко, літай!
Але й на землю поглядати не забувай,
Бо є такий птах, що майже не літає,
Та зустрічі з тобою жадає.
2010
