Пробитися крізь товсту шкаралупу
Байдужості я зможу, досить сил,
Не в ступорі думки мої - у рупор
Кричать, зі сну зруйновують настил.
Скоріше прокидайся, мудрий брате,
Ілюзії розсіялись, як дим,
У помилках ми в стані розібратись,
Пізнає кожен щастя молодим.
Відкриються нові нам горизонти,
Привітно задзвенить тоді роса,
Зазнає світобачення ремонту,
Природна душу визволить краса.
Я знаю: зовсім скоро це здійсниться,
Лиш, братіку, повір, що це не сон,
І радістю осяяні обличчя
З природою зіллються в унісон.
